Undefined variable (O.o): ППП або Про Переяславські Підварки :)

Підварки... У студента, який вирішить навчатися в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, це слово скоріше за все викличе посмішку, коли він почує його вперше.

Від чого походить ця назва? Знайти цієї інформації мені не вдалося. Слів "підварки" чи "підварок" в українські мові немає.

Добре, а з чим асоціюється дана назва?

У мене завжди виникали асоціації зі словом "варити". Але "варили" начебто у приміщенні колишнього казенного винного складу №7 в м. Переяславі (наступне фото взяте з офіційного сайту міста тут.) А на Підварках мабуть тільки "підварювали" :)

Фото приміщення колишнього казенного винного складу №7 в м. Переяславі

Запитав у місцевих групах у фейсбуці версії в людей. Для більшості назва мікрорайону теж асоціюється зі словом "варити" і більшість людей, ті що писали в коментарях під дописом і в особисті повідомлення — чули легенду про те як козаки варили кашу і т.д.

UPD: Сьогодні у фейсбуці з'явилася ще одна версія:
Зі слів мого тата:"Основна частина древнього міста Переяслав(дитинець)була відгороджена від поселень,де жили бідні верстви населення (ремісники,селяни),двома річками та валом з воротами у формі арки.Щоб потрапити до центральної частини міста,для продажі своєї продукції, люди мали пройти "під аркою" . Відповідно їх почали називати "торговці з-під арки".З роками цей вислів трансформувався у назву Підварки(під аркою)."

Я ж знайшов іншу назву (чисто випадково під час іншого значно більшого дослідження). Про це і напишу далі.
Вирішив написати цю статтю в своєму "блозі про все": фейсбук не надто підходить, бо не дає можливості робити текст посиланнями, вставляти зображення в потрібних місцях і т.д. А писати статтю в наукові видання я не збираюся (мене цікавить тільки пошук істини). Можливо пізніше створю окремий блог для історичних досліджень.

Знайдену мною проміжну назву Підварок, я намагався знайти в інших джерелах. Назву тут ті джерела, що записував. Якщо поспішаєте — можете пропустити цей розділ, межі якого помічені символами зірочок.

*******

1) Звісно ж Вікіпедія (так Підварки мають сторінку на Вікіпедії!)

Я гарно розумію що таке Вікіпедія. Будь-хто може відредагувати будь-яку статтю і т.д. Тут і надалі я розглядаю Вікіпедію як відправну точку, як інструмент, що дає можливість вже через 1 хв "мати уявлення" про щось, що раніше було не відомим. А при виникненні інтересу — переходити по посиланням на першоджерела, що розміщуються в примітках статей на Вікіпедії і вивчати досконаліше. Думаю що більшість людей сприймають Вікіпедію так само, але вирішив уточнити на всяк випадок.☺

До речі, в 2014-му після анексії Криму, зайшов на російську вікіпедію і "вернув Крим назад". Вже через 1хв. було 3 правки, які відмінили мою. Так що на Вікіпедію не варто покладатися. А наразі навіть українську Вікіпедію правлять користувачі з російськими прізвищами.

2) Отже, в Вікіпедії є посилання на ЕНЦИКЛОПЕДІЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (2003-2013 рр), де міститься такий текст:

"До кінця 18 ст. Переяслав зберігав значення фортеці, її вали й рови не раз зазнавали модернізації і були ліквідовані в 19 ст. Навколо укріпленого середмістя сформувалися передмістя — Забашта, Заальтиччя, Задовгомостянське (згодом село Підварки)."

Бачимо іншу назву — "Задовгомостянське". І тут же уточнення, що згодом це село Підварки. Тобто, проміжних назв немає.

3) Місцеве видання Вісник Переяславщини 20.07.2017 тут пише:

"Як і всі українці, переяславці полюбили сади і вже до середини ХІХ століття в межах старого міста їх налічувалося близько двадцяти та до сотні – в передмістях Заальтицькому, Закиєвобрамському, Задовгомостянському (Підварках)."

Та сама назва "Задовгомостянське".

4) Описи Київського намісництва 70–80-х років XVІІІ ст.: Описово-статистичні джерела / Упорядн.: Г. В. Болотова, К. А. Вислобоков, І. Б. Гирич, Т. Ю. Гирич, Л. З. Гісцова, Н. С. Грабова, О. І. Гуржій, О. Л. Зотіков, П. П. Найденко, О. Г. Полегайлов, П. М. Сас, Г. Р. Якушкін; Ред. кол.: П. С. Сохань (відп. ред.), Л. З. Гісцова, О. І. Гуржій, В. А. Смолій (заст. відп. ред.), Ф. П. Шевченко. АН Української РСР. Археографічна комісія, Інститут історії; Центральний державний історичний архів УРСР у м. Києві; Центральний державний військово-історичний архів СРСР. – К.: Наук. думка, 1989. – 392 с. – (Описово-статистичні джерела)

на с. 59

5) "Труды полтавской ученой архивной комиссіи", 1917 р.

на с. 76 такий текст:

"Город Переяслав состоит из двух кварталов, пространство котораго заключает в себе по высочайше конфирмованному плану на десять с четвертью верст, а по плоскости сем сот пятьдесят десятин, к сему городу принадлежат следующие предместья: 1) Задолгомостянское, 2) Заилпицкое и 3) Закиевобраменское."

на с. 79 такий текст:

"За отводом же городской двухверстной дистанции должно быть в оной питейных домов на выгонных землях собственно городу принадлежащих на предместьях Задолгомостянском три, Заильтицком два и за Киевобраменском 2, итого семь."

тут вже можна читати :)

*******

А все почалося з того, що сидів я на ресурсі etomesto.ru. Шукачі скарбів, скоріше за все, знають про цей ресурс. Цей вебсайт дуже зручний. Дозволяє вибрати на мапі якесь місце, а потім перемикатися на більш старіші (історичні) мапи. Звісно, що є суттєві розбіжності в деталізації нових мап і старих, але автоматичне прив'язування мап всеодно вирішує багато проблем. Наприклад дозволяє виявити досліджувану місцевість на межі мап.

Заінтересував мене об'єкт на карті, яка підписана "австрийская карта Европейской части России", з назвою "Pridworki".

Карта австрійська, назви німецькою. Але не обов'язково знати мову, щоб читати карту. Для правильного читання, достатньо прочитати назви сусідніх населених пунктів. Це щось подібне до процесу інтеграції в іншомовне середовище. Коли люди слухають місцеві радіостанції, читають місцеві газети і т.п. Роблять вони це не для того, щоб все зрозуміти, а для того щоб заставити себе підсвідомо сприймати іноземну мову.

На цій частині мапи чітко видно, що це "Прідворкі", а не "Підварки".

Якщо "загуглити" слово "Придворки", то легко можна знайти його значення. Наприклад, Вікісловник дає таке означення для слова "придворок": место или пристройка возле двора. Не багато, але це вже щось, на відміну від нульових результатів пошуку для слова "підварки".
Всі відразу стає логічним, якщо поглянути на карту. Переяслав намальований великим містом, а "Прідворкі" через річку, але близенько (інші населені пункти знаходяться значно далі від Переяслава).

І якщо здійснити пошук по слову "Придворки" з орієнтацією на "російське звучання" , то великий гугл знаходить текст в книзі "Голеевский М. М. Материалы по истории гвардейской пехоты и артиллерии в гражданскую войну 1917-1922 г. В 3-х кн. - Белград : Тип. 'Меркур', 1922. - Кн. 1 : Юг России, Крым, Галлиполи, Болгария. - 182 с. ил."

Ось для початку декілька сторінок, щоб зрозуміти що це за книга

А ось який текст є на с. 147 цієї книги.

Тобто це не помилка на мапі. "Придворки" (читаємо сучасною російською або староукраїнською мовою) дійсно існували.

Можемо побудувати маршрут, що описаний на даній сторінці, на картах Гугл, щоб впевнитись що він цілком реальний.

Звучання більшості населених пунктів вже зовсім не таке, як зараз. Маю на увазі першу і останню колонку даної таблиці

На карті 1912 р. (припускаю таку вимову сучасною укр. мовою)	В книзі Голєєвского 1922 р. (читайте як російською)	Сучасна назва (укр.)
Лубни	Лубны	Лубни
Лукомьє	Лукомье	Лукім'я
Тімки	Темки	Тимки
Демки	Демки	Демки
Ташань	Тешань	Ташань
Прідворкі	Придворки	мкр-н Підварки
Войтовци	Войтовцы	Поділля
Люборци	Либерцы	Любарці
Борісполь	Борисполь	Бориспіль

Мапи Operationskarte-r (я використовував Operationskarte-R_M4 та Operationskarte-R_N4) можна завантажити тут

Книгу М. Голєєвського тут.

А ще одним цікавим об'єктом з розглянутого в статті маршруту є Війтівці.

Згідно Вікіпедії:
===7 березня 1946 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Київської області», відповідно до якого, зокрема, у Баришівському районі с. Війтівці перейменовано на с. Поділля та с. Скопці перейменовано на с. Веселинівка.===

На мапі, що наведена раніше, ми бачимо "Войтовци". А ось ці самі (бо на мапі Operationskarte-R_M4 1912 р. були ще одні біля теперішнього Яготина) "Войтовци" на мапі 1787 року.

А ось село Скопци (теперішня Веселинівка) , яке недалеко від Войтовци на мапі 1812 року...

Про яке "збереження історичних найменувань" йде мова в указі 1946 року?

Яке "Поділля", яка "Веселинівка"? Хоча по надто простій назві "Веселинівка" вже можна запідозрити якусь "зраду".

Висновки та роздуми

"Прідворкі" чи "Підварки". В часи, коли оцифровується все більши і більше історичних джерел, коли зявляються у вільному доступі мапи та скан-копії документі тих країн, які значно прискіпливіше ставляться до своєї історії, з'являється можливість відшукати свій звязок з минулим.

Ми побачили, що збереження звучання назв населених пунктів — це важливо. Назви населених пунктів не виникали просто так. Ну от що за назва "Веселинівка"? Люди веселяться? Так вони веселяться і в інших населених пунктах. Чи в там вони веселилися якось не так? :)

Для мене є дивним рівень деталізації карт СРСР початку XX століття (ті що у вільному доступі) у порівнянні з автрійською мапою. Великі міста звісно ж так просто не перейменуєш, а от маленькі села можна і перейменувати, і мапи випустити менш деталізовані, де ці села не будуть позначені.

На рахунок великих міст теж є відкриті питання. Одне із них:

"Коли Кієв (згаданий ще в "Повісті временних літ") став писатися як Київ?" Я теж відносився до тих, хто підтримував флешмоб #KyivNotKiev. Але потрібно ще розібратися коли "Кієв", став писатися як "Київ".

Прочитайте невелику частину "Басни Харковскія" Г. Сковороди без перекладу на сучасну українську, щоб зрозуміти що я мав на увазі.

Думаю, процес перезапису історії України почався вже в середині XIX ст. Дуже багато запитань виникає, якщо "вмикати логіку".

Всі знають, що в часи Радянського Союзу випускалося дуже багато літератури українською. Питання в тому, як проходила та "українізація". Яку саме українську мову треба вчити та захищати молодим поколінням українців?

Коли перебував у Польщі, то відчув якусь "звязність" їхньої мови. Починаєш казати перше слово і автоматично вже знаєш, яке буде друге слово, а інколи навіть і третє слово. Ні, це не просто завчені фрази. Я маю на увазі дещо інше. Якийсь мінімум найбільш вживаних слів. В одному з помешкань, в мене був доступ до міні-бібліотеки господарів (дружина господаря є вчителем польської літератури). Так от я брав і читав класичну польську поезію. Читав, бо в поезії автоматично підбирається правильність вимови за рахунок римування в віршах (польська значно ближча до української ніж, наприклад, англійська). Читаючи ті вірші, я на практиці відчув, вже давно відомий факт: українська повязана з польською більше, ніж з російською.

З сучасною українською мовою я поки що не визначився: багато в ній русизмів, чи багато "українізмів від радянської влади"😀 Як на мене, то в сучасних словниках багато слів, які означають одне і те ж. Сучасна українська мова із-за цього стає якоюсь "незвязною", за рахунок рідкого вживання певних слів. Перейти на використання "чистої" сучасної української мови дуже важко.

Особисто я буду відшуковувати українську мову в джерелах, не пізніше 1900 року :)

Ось знайшов такий словник:

Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка (1893-1898). Вже передмова на третій сторінці мені дуже сподобалась.
Розміщую тут "скани" перших чотирьох сторінок даного словника та посилання для завантаження даного словника і буду завершувати. Адже я вже давно вийшов, за межі теми даного допису :) Вітаю з Трійцею та дякую за увагу!